Велика посуха...так хочеться пити!
О, Боже, дай краплі живої води.
"Вони приходИли! Ти жаждав їх пити?
Чому не зумів їх в собі зберегти?"
"Так хочеться пити! Водиці, водиці!.." -
Пустеля, мовчання і вітер сухий...
Не видно чомусь й однієї криниці,
Лиш сонце палюче і клімат жаркий.
Зриваються часом ліхії бурани,
Пустельника хочуть геть збити із ніг.
А він, той, що має сердечнії рани,
Все згадує Бога, що ранше поміг.
Він десь не встояв, не зумів пильнувати,
А може зневірився, духом знеміг?
Чом зразу не прагнув від сну уставати,
Чом зразу не кликав!? Христос би поміг.
"Водиці, водиці..." Ісусе, помилуй,
Помилуй, пробач, Милосердний спаси.
Цілющих джерел, добрий Боже, не стримуй,
Для церкви моєї їх знов відчини.
В ній я так бажаю скріплятися духом,
Так хочу співати з надхненням пісні.
Та поки що чую: "Водиці, водиці..."
О, Господи, зглянься, помилуй, прости.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Хай з цілющих джерел Божої живої води прольются нині потоки на весь Божий народ по всій землі! Дякую за вірш, Лілія! Благословінь Вам! Комментарий автора: Спасибі.
Лидия
2023-07-10 15:15:05
Бог дає Свою водицю! Хто прагне, хай іде та п'є! Благословіння!
Поэзия : Надоело?! - Людмила Солма *) Примечание в пояснение:
Здесь два варианта-
и оба соответствую изначальности мысли:
"Поисков, мятущегося - в нас"
или вернее: "Поисками - мечущихся, нас."
понимается, что метафорические "кости" - это и есть наши "сомнения", коими так богата наша жизнь на путях её осмыслении (не всем удается безоговорочно принимать все на "святую веру" - в любых АСПЕКТральных многоранностях наших (земно-житейских), всегда хочется сделать свой выбор осознанно, что и делает большинство из нас, проходя собственными терниями от раздумий к познанию и до принятия - искрененней верой...
