Коли вже й сонце стало темним,
І світлого нема нічого,
То значить ближче ми до Бога,
Він любить бідних і нужденних.
Гірчить солодкий поцілунок.
Від тіні Бога небо вяне,
А він вплітає у оману,
Щоб слати милість як рятунок.
Усюди - батоги і грати.
Ну як тут Бога не любити!
Він горе шле і плачем ситий.
О, як же вигідно карати!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : ПУТЬ (венок сонетов) - Надежда Давыденко Венок написан для сына ещё в начале моего творческого
пути, поэтому прошу не судить слишком строго! С любовью..
Иллюстрация - http://rusdemotivator.ru/uploads/posts/2010-03/1268563296_285349_put-k-tseli.jpg
